Досвід закордону: швидкий еко-друг замість залізної бляшанки

Нещодавно весь світ відзначав «День без авто». Люди відмовлялися, принаймні, на якийсь час від автомобілів та навали перевагу велосипедам. І якщо жителів багатьох європейських країн таким кроком важко здивувати, то українці поки що не поспішають пересідати на ровери. Recently, ‘The Day Without Cars’ was celebrated by people from the entire world. They refused cars in the preference of bicycles at least for a short time. This step would scarcely surprise the residence of many European countries, but Ukrainians still do not hurry to change their lives in the same way.

Нещодавно весь світ відзначав «День без авто». Люди відмовлялися, принаймні, на якийсь час від автомобілів та навали перевагу велосипедам. І якщо жителів багатьох європейських країн таким кроком важко здивувати, то українці поки що не поспішають пересідати на ровери.

Дмитро Степаненко замінив свій автомобіль Skoda на звичайний велосипед, коли переїхав жити з Одеси до Познані. Хлопець зізнається, що в Україні не ризикнув би відмовитися від машини, а от в Польщі йому все ж зручніше пересуватися двоколісним. Тепер, використовуючи виключно ровер, він не хвилюється за конфлікти з автомобілістами, по-перше, завдяки чіткому дотриманню правил дорожнього руху людьми, по-друге, через наявність широких та помітних велодоріжок із вказівниками напрямів.

А от одеський велоактивіст Петро Обухов хоча й об’їздив різні міста за кордоном, але й в Україні від ровера не відмовляється. Чоловік щодня витрачає більше двох годин на пересування велосипедом, наголошуючи, що цей вид транспорту не тільки економічно вигідний, а й корисний для здоров’я. «Я їжджу вже 13 років. Велоспорт удвічі ефективніший, ніж біг. Тобто, можна витрачати менше енергії, розганяючись до великої швидкості. Також ризик серцевих захворювань зменшується при активній велоїзді», – розповідає Петро Обухов. Однак чоловік погоджується, що в Україні більшість надає перевагу машинам, на відміну від інших країн Європи. Проблему він вбачає у відсутності належних умов для велосипедистів та радить переймати досвід зарубіжжя: «В Амстердамі вулиці вузькі. Якби всі були автомобілістами, то утворювався б суцільний затор. Тому державна політика там стимулює пересування на велосипедах. Саме в Голандії існують велостраси між містами, чого я не бачив в інших країнах».

Мобільні додатки Латвії, спеціальні картки Швеції, велодоріжки Нідерландів

У Швеції та Латвії Петру Обухову сподобалася система оренди роверів. Завдяки спеціальній картці в Стокгольмі чи додатку на смартфоні в Ризі, через який банківською карткою оплачується прокат та отримується код на користування двоколісним, можна взяти цей транспорт в одній точці та залишити його в іншому дозволеному місці. «Перебуваючи восени в Німеччині, мене здивувало, що люди навіть у дощ пересуваються на велосипедах сотнями. Вони під’їжджають до станції метро, залишають їх пристібнутими коло», – поділився одеський велоактивіст. Також Петро Обухов наголосив на важливості встановлення з’їздів замість бордюрів, як у Нідерландах. Однак головною умовою комфортного руху, на його думку, є велодоріжки. Вони повинні бути по всьому місту, а не лише в певних частинах, як в Одесі, Кам’янці-Подільському, Львові, Києві. Він переконаний, це підвищить попит на велосипеди: «Коли я придбав ровер, моя мама хвилювалася, що я їздитиму дорогою, адже, за правилами, тротуари для велосипедиста заборонені, він повинен пересуватися дорогою праворуч на відстані одного метра від бордюра. А, наприклад, в Нідерландах велодоріжки подекуди знаходяться й на тротуарах. В такому випадку в Амстердамі велодоріжка – нижча, ніж тротуар. Виходить, три рівня: дорога, велодоріжка й тротуар… Треба у будь-якому разі виокремлювати місця для велосипедистів червоним кольором на асфальті або стовпцями».

В Одесі, за словами Петра Обухова, нещодавно проводили соцопитування стосовно місцевих проблем. Тоді чоловік запропонував додати в перелік і відсутність велодоріжок. Цей варіант обрало 5% жителів. «Здається, що мало, але це 50 тисяч чоловік. І якщо б інші 95% спробували цю зручність, процент би зріс», – додає велоактивіст.

Головне – повага, а не велодоріжки

Проти велодоріжок виступає голова Одеського велосипедного клуба Владислав Малишев. Він переконаний, якщо люди почнуть дотримуватися правил руху та поважати одне одного, то конфліктів на дорогах не існуватиме, а коли автомобілісти зрозуміють, що машина це не показник багатства, а двоколісний не ознака бідності, тоді велосипед стане громадським транспортом в Україні. «Намалюють велодоріжки – на них стоятимуть авто або навіть кіоски, як у Києві. Подивіться на Трасу здоров’я, де, по-перше, велодоріжки вузькі, а по-друге, ними ходять люди, їздять електричні машинки. Доріжки не вихід – треба карати, штрафувати водіїв, які порушують правила. Наразі люди навіть бояться пересуватися на велосипедах, адже часто їх часто підрізають, збивають, не пропускають на поворотах, а ніхто на це не звертає уваги», – зауважує Владислав Малишев.

Представник велосипедистів також зазначає, що в Одесі одні з найкращих доріг в Україні, лише потрібно вирішити проблему з так званими «ливнівками», щоб велосипедисти не псували колеса своєму транспорту. А задля залучення людей до їзди на роверах, на думку пана Владислава, необхідно, перш за все, змінювати свідомість суспільства, що велосипед не менш престижний за машину, постійно інформувати стосовно правил дорожнього руху, створювати муніципальний прокат, який, до речі, вже функціонує у Львові, зацікавлювати своїх працівників з боку роботодавців. «У нас сприймають велосипед як прояв дешевизни. А, наприклад, у Лондоні банкір їздить на роботу на велосипеді, тому що розуміє його переваги. Також там завжди біля будівель стоять 30-40 роверів, адже в приміщеннях є душ, а для спортивних людей – 10% до зарплати». Проте велоактивіст вважає, що за останні півтора роки ситуація покращилася: зросла кількість велосипедистів, люди почали розуміти, що велосипед – це швидше та корисніше, ніж машина, залишилося лише остаточно сформувати взаємоповагу.

Німеччина: велосипеди – королі доріг

Велолюбитель Ґжегож Конопскі у рідній Польщі теж бачив проблеми з велорухом. Хоча там умови і кращі, ніж в Україні, але машини все ж популярніші за ровери. Наразі Ґжегож тривалий час живе в Німеччині, де, за його словами, «велосипедисти – королі доріг». Він зробив висновок, що його теперішнє місце проживання – ідеальне для пересування на ровері, і саме там велосипед – громадський транспорт. «У Мюнстері – місті, де я живу, учасники дорожнього руху надзвичайно толерантні одне до одного. Закон завжди на стороні велосипедистів, тому автомобілісти дуже уважні до своїх двоколісних друзів. Будь-яка дорога альтернативна для велосипедиста. Тут навіть є спеціальні світлофори для них. Також існує «Променад» – свого роду шосе для велосипедистів, яке дозволяє об’їхати все місто в одну мить», – розповідає Ґжегож Конопскі. Також він зазначає, що велосипед у Німеччині – це спосіб життя. Володарі роверів часто зустрічаються, подорожують, виїжджають за місто до озера. Пан Ґжегож пояснює: «Я завдячую велосипедові за вітер у волоссі та усміхненим товаришам по руху. Їздити на ровері набагато краще, ніж сидіти в жаркий літній день у залізній бляшанці. Для мене велосипед – швидкий еко-друг. Я завжди почуваюся комфортно та захищено, пересуваючись ровером. Я думаю, інші країни повинні популяризувати цей вид транспорту теж.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*